Невдовзі українські підприємства мають всі шанси поповнитися працівниками передпенсійного віку. Буквально нещодавно міністр соціальної політики Андрій Рева запропонував ввести квоти на працівників, котрим понад 45 років.
- Треба внести до закону дуже просту поправку, як у нас існує квота на інвалідів, так само зобов’яжімо роботодавців не менше, ніж 4-5%, мати людей після 45 років, - зазначив міністр.
Також міністр зазначив, що виконання цієї норми потрібно перевіряти.
- Якщо людина буде скаржитися, приходити і говорити, що її не беруть на роботу під будь-яким приводом, значить, ми повинні мати інструментарій впливу на ситуацію, - зазначає А. Рева.
Тих, кому за 45, прирівняли до соціально незахищених
- Якщо є верстви населення, які потребують соціального захисту, і так складаються суспільні відносини, що виникає необхідність врегулювання ситуації з працевлаштуванням людей більш солідного віку, в такому разі дії влади є виправданими, - вважає юрист Роман Задорожний. - Така ініціатива повинна бути закріпленою на законодавчому рівні. Однак варто говорити про те, що це проблема значно глибша і стосується не лише окремої категорії. У нас, зважаючи на економічний стан, складно отримати гідну, добре оплачувану роботу з відповідним соціальним пакетом. Тому вирішити цю проблему точково неможливо.
Так, люди, яким за 45, матимуть привілеї під час працевлаштуванні. Але в Україні, до прикладу, діє законодавство, яке зобов’язує працевлаштовувати інваліда, якщо кількість працівників вісім і більше. В такому випадку,хоче роботодавець чи ні, але якщо працівників вісім і більше – інваліда працевлаштувати доведеться.
Бізнес ніколи не працюватиме собі на збиток: якщо працівник не потрібен – його не візьмуть
- Напевно, повинно бути унормування й стосовно працевлаштування тих, кому за 45, - каже Р. Задорожний. – Адже таких людей прирівняли до соціально незахищених верств населення, які потребують додаткового соціального захисту та турботи з боку держави. Геть інше питання – чому цих людей зараз менше працевлаштовують. Напевно, тут є завдання і для державної служби зайнятості.
Створювати окрему посаду для конкретної людини ніхто не буде
Нині бізнес розвивається швидко і його вимоги так само швидко змінюються. Наприклад, до офісного працівника зараз ставлять вимоги вільного володіння комп’ютером, вміння працювати пакетом офісних програм, знання іноземних мов тощо. Люди старшого віку навряд чи мають такі навички.
З іншого боку, зазначає Р. Задорожний, бізнес не може працювати собі на збиток – він завжди поводиться раціонально для себе.
- Якщо людина відповідатиме професійним вимогам – її візьмуть. А створювати окрему посаду спеціально для конкретної людини для того, щоб її працевлаштувати, навряд чи хтось буде, - каже юрист. – Якщо ж держава підготує такого фахівця – людина пройде необхідне навчання, підвищення кваліфікації, тобто матиме базу, тоді така людина буде більш конкурентною. Її можна буде розглядати як кандидата на посаду.
Потрібно враховувати і політику держави щодо визначення кількості непрацевлаштованих людей. Адже багато людей саме у віці «за 45» працюють за кордоном. І цю інформацію органи державної статистики не фіксують - такі люди потрапляють у категорію незайнятих. Тобто в Україні є облік зайнятих, а решта людей автоматично потрапляють у категорію незайнятих.
- Загалом, ідея працевлаштування людей, котрим за 45 років, правильна. Та у державі виконання таких законодавчих вимог кульгатиме, зважаючи на, так би мовити, національні «традиції». Якщо ж людина буде потрібна, зважаючи на її професійні навички, досвід роботи, її візьмуть обов’язково. А якщо вона не буде потрібна, нав’язати її навряд чи зможуть.pogliad.ua/news/money/kvoti-na-pracivnikiv-kotrim-za-45-okremi-posadi-dlya-nih-stvoryuvati-nihto-ne-bude-339828
